Ой, довго пряла Аріадна
Їй нитку долі непросту,
Може, й була вона неладна,
Та… Блиск в очах ледь-ледь притух…
Діток було у неї двоє,
Робота клята, нелегка,
Живою вийшла із двох воєн,
Хоча й лишилась там… рука.
Стелилась доля кучеряво:
Зигзаги, впадини густі,
Одна рука, та й та – корява,
Діла й слова теж не пусті.
З усім справлялась, адже «мати»
Її назвали не дарма:
Дітей потрібно підіймати –
За двох батьків – вона сама.
І діти, й внуки поважали
За витримку її міцну.
Хвороби з бідами кружляли,
Та час цю жінку не зігнув.
Всіх вивела дітей у люди,
Бо мала волю, щирість, ум –
Це те, що в інших те ж розбудить.
Проникне в душі, ніби струм.
Перевалило вже за сотню –
Найстарша, кажуть у селі.
В будинки подались висотні
Давно й праправнуки малі.
А вона – поряд із землею,
Вдихає запах сивих м’ят,
Гордиться власною сім’єю,
Радіє з успіхів малят.
Чи Аріадна тоді знала,
Який стелила жінці шлях?
Скільки всього в житті пізнала!?
Здолала все! Роса в полях
Ще пам’ятає її ноги,
Радіє сонце їй, зірки
Й не можуть зрозуміть одного:
Дух мала жінка ця який?
3.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
Чудово! Ніби про мою бабусю, яка не дочекалась чоловіка (загинув мій дід в останній день війни), і сама підняла на ноги трьох доньок... Хвала таким людям! Вічна пам'ять і царство небесне!
Якщо є в людини стрижень, ціль, терпіння і витримка, Віра - вона спроможна все перебороти на шляхах непростого життя земного. Як героїня вашого вірша. А як ні - життя не складається часто, на жаль. Якщо живеш в селі, де всі на виду - то є багато самих різних прикладів щодо цього. Дякую, Ганю, що так красномовно розповіли про добру і цікаву душею ЛЮДИНУ.
Чудово! 
Ніби про мою бабусю, яка не дочекалась чоловіка (загинув мій дід в останній день війни), і сама підняла на ноги трьох доньок... Хвала таким людям! Вічна пам'ять і царство небесне! 
