ПЛАЧ СИВОЇ ГОРЛИЦІ
Я сьогодні, зранку чула ,як горлиця плаче?...
зболене серце розривається від ридання.
В степу, вбитий юнак обпалене тіло козаче,
і до небес, несе Богу молитву благання.
Всемилостивий Отче ,чому володар лихий?!...
п'є людську кров, іще спопеляє душі живі.
прийшла ,тривога, біда... у наш дім і час важкий,
ідуть ,кращі сини... нема спокою на землі.
О мій світи миролюбивий,зупини війну!
а ти вітре, чорні хмари розвій і розжени!.
давно затьмарене небо в ураганнім диму,
у небесний рай, відлітають дочки і сини.
Я чую ,скорботний плач -матерів України!
і втративши, найдорожче похилились від гріз.
і серце ,стікає кров'ю у червоної калини,
і не бачить, білого світу від пролитих сліз.
Стогне, від болю, жалю кривавими сльозами,
пісню, пливе кача співає птах її сину.
О моя земле ,чом не колосишся житами?
а забираєш , дитя у глибоку могилу.
Із її серця, рветься плач немов дощ лл'є з неба.
жаль ,виливає мати сирота ,діти, вдова,
хрести ,руйни ... війна, лишила слід після себе...
мати горлиця за сином згасає як свіча.
