Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва,
У очі твої покладу дві зорі
Й тумани встелю на заплавах.
І ми під зоринним наметом удвох
Скупаємось в росяних травах.
Ти серце гаряче даси мені в борг,
А я тобі обрій у барвах.
А ти подаруєш мені три разки
Сліпучо-росистих коралів.
У сяйво волосся вплетеш колоски
Й укриєш серпанком... А далі
Хай місяць погасить свої ліхтарі
Й на ніч цю сховається в хмарах -
Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва...
Хай любляться пари і сяють ті очі...
І обрій у барвах,щасливії ночі...
Любімося завше й шануймося міцно!
Хай нас називають "любимки" чи "кицьки"...
Хай кожен із нас попаде в зорепад
Під райдужне сяйво чи щастя каскад...
Ловімо в долоні щасливі ті миті...
Хай душі для того всі будуть відкриті!
Гарнi рядки, Олено. Намагаеться так головна героiня сприяти появi яскравих, незабутнiх вражень.
Надзвичайна така склалася iнтрига у одному з попереднiх коментарiв ваших. А яким саме своiм текстом вам Юрiй Рибчинський пiдказав дану iдею? То ще тут виникають асоцiацii i з рядками iз пiснi Володимира Iвасюка "Я пiду в далекi гори". Тут головна героiня у очi герою кладе зорi, а там головний герой у своiх очах несе весь блакитний свiт для неi.
Дякую за композицію від Івасюка, люблю його пісні, а ще Зінкевича, Яремчука, Бобула..
А ще поезію Рибчинського, і самого автора, який мені порадив оті зорі)
Олено, то, до речi, у вас у 12 рядку деяке неспiвпадiння проглядаеться - тумани у множинi звучать, а серпанок - в однинi. Якщо тут "з туманiв", то до них краще пiдходить - "серпанками", "серпанками з туманiв". А може вам тут вжити слово "дедалi":
У сяйво волосся вплетеш колоски
Й укриеш серпанком... дедалi.
Або ще можна, як варiант - "а далi":
Й укриеш серпанком, а далi -
дуже красиво все звучить, і вимальовується пісенно, але однаково запитання виникають, тож з‘ясую для себе. у кого в зіницях заграва? якщо у того, кому вкладати у вічі зорі, то... навіщо? там і так палає. двічі використовуються тумани - їх вкладають у заплави, а потім серпанком з туманів укривають волосся. нічого з цього поезію не псує, але чомусь зауважила
Ох, залюблено, невже не зрозуміло, що "у цій вечірній... порі" у жінок очі починаються світитися і...далі за текстом). щодо туманів, то в першому катрені мало бути "ложе", та воно передумалося. я насправді радію щирим зауваженням (це підштовхує до досконалості - тому дякую!)
от лише задумалася: коли пишу філософські речі, що на другий день і сама недокумекую.. звідки воно в мене взялося - ні в кого питань не виникає, а тут все так банально просто.
а в чоловіків не можуть світитись о вечірній порі? але - нехай. головне, щоб автор розумів, що й куди. поезія - то таки дивовижний феномен творчості, бо й справді іноді ставиш запитання собі - а чому я це писала? як?
можуть, чому б ні, навіть заграва не буде зайвою, нехай "палають". та для автора важливе як цілісне сприйняття твору читачем, так і тонкощі "вкладання" моєї лг отих зір.
де-факто спілкуватися доводиться з тими, в зіницях яких купюри... тому поезія - це й справді диво.. бажане
а як правильно "у очі" чи "ув очі"?
У очі твої покладу дві зорі – якось жудко мені стало від прочитаного,якась картинка сумна представляється: були очі, їх кудись поділи, а замість них вклали зорі( боляче, колюче)
А якби так: для тебе, кохана, візьми дві зорі,
Або щось таке ніжненьке замість цієї колючої строчки.