Ти знаєш, ти був завжди. Хоча і на глибині.
Тихенько, як мишка сидів, та все ж існував.
Емоцій твої кораблі завмерли на мілині
у острова марних надій та таємних забав.
Ти знаєш, ти був завжди, неначе далека зоря.
І скільки із вуст не злетіло би марних слів,
іржа не повинна дістатись до палуби корабля,
не хотіла я забуття, як і ти не схотів.
Ти знаєш, ти був завжди. Та що там ти був,ти є!
Той самий - такий єдиний, такий близький...
Лиш слово - летить душа. Лиш дотик - єство моє
із усмішкою, на підборах на шлях слизький.
Хто там на глибині тільки не сидить? І дякувати кризі, що вона інколи ті кораблі хоч по черзі втримує, інакше був би Перл-Харбор Дуже красиві метафори! Попри всю холодність експозиції між рядків сочиться тепло Ну чомусь відчулось саме так
А на глибині - найближчі Щиро дякую,Вікторе,за Ваші враження І Ви праві, рядки пронизані теплом, а експозиція відповідна порі року і деяким авторським асоціаціям