То не вітер гне так яворину,
Ледве в ній тримається душа,
То Росія нищить Україну,
Схід перетворила на руїну.
Губиться стежина в споришах
До хатини, котру зруйнували,
До хрестів, прабатьківських могил;
Скрізь нові копати ледь встигали,
В них сини вкраїнські полягали,
Та не опустили корогви.
Дише степ ізнов одвічним горем
І шматує зболені серця,
Розрослась в них сила непокори,
Горе розлилось глибоким морем,
І не видно ще йому кінця.
Та не раз ми ворога стрічали
І впивались болями не раз,
Але гідно землю захищали,
Назавжди із нею повінчались –
Українським був і є Донбас!
18.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
На жаль з тих мешканців мало хто любить Україну.мало патріотів. А російська пропаганда( дурь) влазить в мізки. Та і розмовляють в основному рос.,а ще суржиком.... Як важко жити,коли такий сусід.Та карту не переробиш...Така доля України... Тримаймося! І маємо надію!
замоскалили Донбас, на жаль , коли зустрічаю старших осіб, які народилися на Донбасі, то вони розмовлюють тільки українською і є українськими патріотами
Гарнi рядки, Ганно. Так i е, тут навiть i сперечатись нема з чого. I Донбас украiнським е - край козакiв, козацький Вiльний степ, i Крим, або, як його ще називають - Таврiя теж украiнська земля, бо Киiвський князь Володимир Великий ще у 10 столiттi - у 988 роцi хрестився там, приймав Хрещення у мiстi Херсонес Таврiйський, який на мiсцi нинiшнього Севастополя знаходився. А з росiйських мiст тодi i близько нiкого у Криму не проглядалося. А, якщо вже сказати на чистоту, то i Кубань е украiнською землею. Адже у травнi 1918 року до Киева приiжджала делегацiя з Кубанi на чолi з Миколою Рябоволом i вiн пiдписував з гетьманом Скоропадським договiр про входження Кубанi до складу Украiни. Так пiсля того, у наступному 1919 роцi Миколу Рябовола за наказом Антона Денiкiна бiлогвардiйцi i вбили. Ось, погляньте, якраз про тi перемовини з приводу входження Кубанi до Украiни згадуеться: https://ruthenia.info/txt/donvisn/t1/14.html
Дякую, друже, Вам за корисні відомості. Ще раз переконалася у Вашій обізнаності. Стаття заставляє багато про що замислитися, зокрема, це іще одна трагічна сторіночка нашої з Вами історії. Спасибі.