Може даремно у сни свої вірю
Ранок прийде, змиє росами їх.
І вже сум"яття в черговій зневірі
Їстиме далі, як березень сніг...
Марення ночі розбудить реальність
Отже, у сни, віри й близько нема...
Їхні сюжети, то справжня банальність.
Я ними тішусь, а правда - німа.
Крутяться кадри, вертають в минуле
Радість зі смутком - це суміш життя
Ой, якби ж ми один одного чули
Знов запалили б свої почуття.
Гірко і тоскно буває на серці
Ніби ж не горе, а сльози біжать.
У мелодійності десь поміж терцій
Знаково смутки і болі лежать...
День запалився яскравим промінням
А може сонце зігріє мене.
Небо дасть сил і наповнить терпінням
І ще надію, що смуток мине.
Кожну хвилину я вірити хочу
Осінь відступить, а далі - весна.
Най би Всевишній мені напророчив
Інше життя, але з щастям сповна...
Ч У Д О В О !!!
Всі почуття, (наші Ангели-охоронці) так майстерно у Вас переплелися...
В захоплені від "Осінь відступить, а далі - весна." оптимізм!
Прочитала Ваш акро вперше українською мовою і дуже-дуже пораділа за Вас. Я не педагог, просто кажу Вам моє сердечне - БЕЗДОГАННО, Любов Миколаївна!
Дякую Вам за запрошення. Обов'язково почитаю, ще попереду багато зимового часу.
Не хотіла Вам причинити ні хвилини смутку. Це я для себе ВПЕРШЕ відкрила Ваш акро українською. Вибачте за недоречність.
Такі вірші диктують мабуть самі Янголи небесні.
Щоб в одному вірші переплелись віра, надія, любов і
сподівання.Чого вартий лише один рядочок:
"Осінь відступить, а далі - весна."
Щастя Вам Любонько,натхнення, любові і отоі вічноі
весни в любляче серденько.