В холодній пристрасті чекаючи відлигу,
Пульсує, б`ється серце, стиснуте в руках,
Забрала ти його погратися на втіху,
Мені ж залИшила кохання альманах.
Ти поверни мені зі снігу змерзле серце,
Нехай чужа його розтопить знов любов.
Таку холодну пані, покохав я вперше,
Мов іній, погляд твій, на куполах церков.
Сльози краплиночка замерзла на обличчі,
Не дев`ять раз живу на світі, наче кіт,
Твої бажання мила, дивні та незвичні,
Несуть в життя моє один суцільний гріх.
Чи вбережеш його? Подбаєш, чи я згину,
Струмочком теплої води у рукаві?
Я знов надією живу, як тижні сплинуть,
Нове ти серце зв`яжеш в березні мені.
З бавовни…З льону зв`яжеш, ніжне і тендітне…
З червоним в центрі, щоб горіло, як рубін!
Та збалансуєш в ньому з темного на світле,
З глибоким натяком до гарних в житті змін.
Яскраву голку срібну, в серце бавовняне…
Прошепотівши заклинання на любов,
Дихнеш душею на творіння це багряне,
Й нехай у грудях приживається воно!
Не думаю, що це найкращий, але дякую Відочко!
гарний вірш
