Ти хочеш знов моїх віршів гарячих,-
Від яких б’ється невгамовно серце?
Бажань пянких, солодких, нетерплячих,
Щоб закипало у душі озерце?
Ти хочеш, знов, пробудження кохання,
І почуттів високих злет... в безодню?
Ти хочеш мене, пристрасну, жадану,
Таку незвичну і таку природну?
звичайно хочу
чи ти майстриня риторичних запитань?
чи в тебе серце розміром з Венеру?
чи може ти -- людина без вагань?
до тебе так багато запитань..
до зустрічі, дівча, під знаком Лева
Бажання як птаха, кружля над моїми думками,
я хочу тебе, таку пристрастну, ніжну, жадану.
Читаю вірші твої з жарким вогнем. У полоні
бажаєш побути і ти, де тебе обіймають долоні
мої до нестями, що тягнуть у страсті безодню...
Бажання як вітер, морським літнім бризом по лоску
тремтячої пристрасті вигинів, ніжиться вдосталь,
тебе до безтями доводячи. Цінністю кроків,
так прагне зірвати з полону твою безтурботність,
що вірить у спрагу бажань твоїх тайну природних...
