|
Заворожене серденько чує шепіт уночі,
Кличуть мене мавки, ненько, я не знаю, чи ідти,
Шепотіли через листя, через небо, через став,
Плив віночок із барвінку, він мене вже там чекав,
Сорочину білу вдягну, на стежиночку ступлю,
Мавки шлях мені покажуть, знаю : з ними оживу,
Обіймали мене, милі, в коси квіточки вплели,
Заспівали пісню, леле, так позбавили журби,
Сміх їх небом покотився : "Он, дивись, іде юнак,
Він занадто є красивий - згубить дівчину козак,
Буде плакати, страждати, так, як мучилась і ти,
Треба хлопця вчарувати, щоб уникнути біди.
Ти співай йому тихенько, підійди лише на крок,
Як застукає серденько, плети сітку із зірок,
Най душа його злітає, ти її не відпускай,
В темні води наші чари кличуть хлопців, наче в рай".
Я до нього підступила, пісню тиху завела,
Та помилочку зробила - в очі погляд підвела.
В мить попала у неволю, зкамяніла геть уся,
Мавки, знали гірку долю - шлях тепер у небуття,
Він узяв так ніжно руку, наче крилами прикрив,
Назавжди розбив розлуку, чари тихо розчинив,
Дивувались лісні діви, що коханням врятував,
Почуття такі красиві, більш її не відпускав.
ID:
800560
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 24.07.2018 21:09:35
© дата внесення змiн: 24.07.2018 21:09:35
автор: Galkka2
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудово!
