Життя триває з вересня до травня,
А далі - літа тепла світла мить,
І не встигаєш ти відчуть прощання,
Як осінь, дзвоником в душі бринить.
Учителю! Мабуть ти притомився?
Хоча заходиш з усмішкою в клас,
Ще блиск в очах і жар в серцях лишився,
Не пам’ятаєш ти жалів й образ…
І вихідні, тобі лише ночами сняться…
Конспект не писаний, і зошитів гора,
І де береться в тебе добрий настрій
Коли чекає в класі дітвора?
А заходи, постійні перевірки,
Урок відкритий, і дзвінок за мить…
Навкруг ти не встигаєш обернуться,
Як рік за роком вдаль кудись летить
Життя театр – ти в класі як на сцені,
Минає час… і розумієм ми,
Лише тоді ти вчителю радієш -
Як учні стають справжніми людьми.
Лише тоді ти вчителю радієш -
Як учні стають справжніми людьми.
Низький уклін Вам, вчителько Інна(як і Ваша тезка і моя доченька, також біолог), за Вашу невтомну, нелегку, але таку дуже потрібну всім, ПРАЦЮ!
Ми свою дитину, так і зовемо - НАРОДНА ВЧИТЕЛЬКА!
З повагою і теплом, до Вас, Інно!