Бракує ласки і тепла, і ніжних слів, і поцілунків.
Не вистачає розуміння, щиріших і близьких стосунків.
А в тебе , любий, все це є? - що кидаєш мене під ноги?
Ти все забув? Навчи й мене,бо жити так - не маю змоги.
Не можу я щаслива буть, коли тебе поруч немає,
А онімівший телефон, гудками душу роздирає.
Я прокидаюсь у сльозах і з ними знову засинаю,
Себе я мучу і тебе. Як жити далі - я не знаю.
Мені потрібен тільки ти. Люблю тебе - це маєш знати.
Й те, що належить лиш тобі, не хочу іншим віддавати.
Ти подзвони мені й скажи, порадь: чи маю шанс чекати?
Я день, годину, місяць, рік...усе життя , щоб лиш кохати.
Гарнi рядки, Iнно. Дiйсно, яскраво i мелодiйно звучить. З такими досить романтичними моментами.
Тiльки от у вас у 1 рядку - слова "тепла" i у цьому ж рядку "теплих слiв". Ну, так а у даному випадку "тепло" - це ж досить об'емне поняття, воно вже включае у себе i "теплi слова" також. Може вам слова зробити не теплими, а нiжними - "Бракуе ласки, i тепла, i нiжних слiв, i поцiлункiв". А також у передостанньому рядку слово "подзвони" набагато правильнiше з лiтерою "д" всерединi - "Ти подзвони менi". Хоча воно якось частiше все-таки вживають "зателефонувати", "телефонувати". Може вам цей рядок трохи змiнити - "Телефонуй менi й скажи, порадь: "Чи маю шанс чекати?"
Коли голосять почуття
І сумніви серденько крають,
Послухай серденько своє,
Воно ніколи не обманить.
Прекрасний вірш, такі глибокі почуття -це
ПОДАРУНОК БОГІВ.ЩАСТЯ ВАМ, НЕЗЕМНОГО ЩАСТЯ
І ВІЧНОГО ВЗАЄМНОГО, ЩИРОГО КОХАННЯ.