Просились зорі в спраглу ніч мені у руки,
Сипнув до ніг мигдальний місяць дивні звуки.
Почулося «je t'aime, je t'aime» в небесних схилах.
Лягали ноти на слова – «чи ти щаслива?»
Всевладна ніч на сотні ядер розривалась,
Ота мелодія небес в мені озвалась -
І вже ні тіла, ні ваги – лиш невагомість...
Вливають зорі хмелю- меду в невідомість.
Тамуй мене, допий до дна, мій безпощадний -
Кипить жага моїх чуттів – безодня влади!
Із непідвладності стихій – вогнів тих злива!
Прощалась ніч… мені ж зосталося -
щаслива...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889 )
Гарний вiрш, Олено. Дуже яскраво, мелодiйно звучить. Така украiнська романтика з французьким присмаком.
Тiльки от у вас у 9 рядку слова "мене" i "мiй" - дуже схожi слова звучать у одному й тому самому рядку. Може тут слово "мiй" замiнити на "о" або "ой" - "Тамуй мене, допий до дна, о, безпощадний" чи "Тамуй мене, допий до дна, ой, безпощадний".
Сiль ву пле, Олено.
А як вам, до речi, пiсня гурту "Кар-мен" про Париж. Ну, хоч Францiя одним Парижем не обмежуеться, але все-таки столиця, саме серце Францii, якщо можна так сказати:
Нi, ну, то ви, Helene, трохи погарячкували стосовно того, що chansons depassees. Проти якiсних пiсень час безсилий, якоiсь великоi ролi там не грае.
Хоча можна увагу звернути i на бiльш новеньке щось, скажiмо - Алiзе - Gourmandises: