Спустошена душа без цінностей і мрій,
Розбите серце, втрачена любов,
З брехні й ненависті бджолиний рій,
Німі думки ґвалтують щастя знов.
З реальності створився лабіринт
Без виходу…та й входу вже нема,
В полоні сподівань й пересторог
В безодні я залишилась сама…
Ніхто мене не помічає там,
Де в темряві вже світить каганець,
Де нитка Аріадни що веде
Загубленого в радісний кінець.
Мовчання, тиша і сердечний біль,
Ступити важко, а як далі йти?
Як втриматись і пережити все?
Хтось допоможе…та нажаль, не ти…
Гарно написано, але надіюсь це ви не про себе.
А якщо про себе, то щиро бажаю радості і утішення вашій душі.
Усміхайтесь життю – і життя вам усміхнеться
Дякую...Писала про себе...але давно років 11-12 тому...що пережито-те й написано...
Дуже прошу перейти на інший рівень "ТИ"....невже 33 -привід бути "ВИ"?
Добре, на "ти". Діло не у віці, так в мене просто прийнято починати розмову з незнайомими або малознайомими людьми. А на "ти" я вже переходжу тоді, коли це питання хтось ініціює або воно назріває відповідно до розвивання діалогу. От як ти зараз запропонувала
по-моєму, краще звучить(тому що у вашому в-нті написано (ме -не -не)-(що приглушує звук)), на жаль - окремо, і в 1 рядку, збій ритму 12-10(але то таке, гарно сказано зате), вибачаюсь за критику, не люблю це діло, проте, не міг обійти стороною, бо дуже мені сподобалось наповнення вірша, і не раз іще перечитаю його, тому підказав.
Чудовий образний твір Спустошена душа без цінностей і мрій,
Розбите серце, втрачена любов,
З брехні й ненависті бджолиний рій,
Німі думки ґвалтують щастя знов.