В долині, засина моє село,
Колишуть Рудку хвилі голубі,
Тумани - заплетуть в вінок зело,
І таємницю згублять у траві.
Зелених верб над ставом хоровод,
Та шепіт очерету й осоки,
Картоплею заквітчаний город,
Схил неба, що зронив униз зірки.
Покоси тихо сплять під сяйвом рос,
Поля пшениці линуть ввись до неба,
Пісні птахів, що чуються із лоз,
Що ще для щастя нам з тобою треба?
Подумай тільки, сотні літ тому,
Топтав наш пращур скошені обніжки,
Щоб не полохати красу німу,
І нам лишить цієї казки трішки.
Щоб кожен з нас навчився берегти,
Оте святе, що дане нам від Бога,
Свій рідний край, свій рід, своє село,
Яке всіх кличе до свого порога.
Дякую Вам, !нночко.Читаючи Ваш вірш, я думкою полинула у своє рідне село Бузівку, Жашківського району, Черкаської областІ. Так легко стало, наче побувала вдома...
