Хоча й не всі мені відкриті брами –
Люблю тебе, прекрасне місто Бугу.
На судні літ твоїх – я ще за юнгу.
Твоїх мозаїк дивні панорами
Вдивляються у вічі поколінням.
Ти ж – молодієш, йдеш сміливим кроком,
Хоч ти – не Рим, а є в тобі Бароко
Й лунають дзвони праведним молінням.
Проскурове, Хмельницький, рідне місто!
Ти – мій маяк, а я – твій подорожній,
Ти – мій поет, маестро і художник
Й моє життя, наповнене цим змістом.
Гарнi рядки, Людмило. Досить цiкава, красива розповiдь про вашу Малу Батькiвщину. А то ж ще, кажуть, що колись вiн ще називався - Плоскирiв, а потiм вже у народi трiшки перекрутили на Проскурiв.
Тiльки от у вас у 3 i 4 рядках слово "твоiх" - у двох рядках пiдряд звучить одне й те саме слово. Може вам у 4 рядку замiнити його на "мiських" - "Мiських мозаiк дивнi панорами".
Проскурове, Хмельницький, рідне місто!
Ти – мій маяк, а я – твій подорожній,
Ти – мій поет, маестро і художник
Й моє життя, наповнене цим змістом. Пречудово!
Ми з вами прямо на одній хвилі,я тільки сьогодні ,мала думки,про своє місто,але поки що , тільки думки!ще не записала...заходжу на сторінку ,а ви Людмила ,вже написали!!! Дуже гарно! Дякую Вам,ще раз за музу