Як я люблю Різдво!..Під ногами поскрипує сніг, а селом лине коляда, дзвінка, гомінка, захоплююча і хвилююча.Немов із якогось великого чарівного мішка висипаються і дорослі, і малеча - і колядують, колядують аж до ранку.Приносять колядники до кожної хати веселу новину про народження Ісуса Христа.
А в хаті...Весело потріскують у печі дрова.Всюди розноситься запах свіжоспеченого хліба, голубців.Пахне олією, грибами,яблуками і ще чимось таким, притаманним тільки для Різдва - сіном.Його ставлять у куточок, а згодом на нього покладуть дідуха.Я люблю його прибирати яблуками,цукерками, горішками, щоб увесь рік був щедрим і добрим.
-Мамо, напевно, Різдво- найкраще і найвеселіше свято.Чи не так?
-Не завжди, донечко, воно було веселим.Не завжди всі могли сісти разом до святої вечері.
І мама починає колядку, а її голос розливається по всій хаті:
Сумний святий вечір
В сорок сьомім році,-
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.
Сіли за вечерю
Мати з діточками,
Замість мали вечеряти
Вмилися сльозами...
Щось бере за живе, за найтонші струни серця...
-А ти як думаєш,- продовжує мама,- як могла зустрічати Різдво твоя бабуся, коли чоловік пропав безвісти на війні, а сина заарештували...Це я про твого батька кажу.
- О,розкажіть трохи більше про тата, я хочу
знати.
-Ой, доню, якою доброю людиною він був: вмів підтримати морально, поважав інших, мав дотепний гумор,дбав про сім'ю, -лише жити.Та ба!
І я бачу, як мамині очі наповнюються сльозами.Вона замовкає, видно спогади так розчулили її.Згодом продовжує:
-Вчився твій батько із іншими двома белеївськими юнаками в сільськогосподарському технікумі.
Дуже хотів він бути освіченою людиною.І ось взимку 1951року засудили його разом з товаришами за листівки, в яких вони закликали боротися за вільну Україну.Декілька місяців їх тримали у Дрогобицькій тюрмі.Твоя бабуся Марися
не раз йшла пішки в Дрогобич, несла передачу...
-А потім, матусю?
-А потім 20-літніх юнаків загнали аж у Воркуту на важкі роботи у шахти...Підірвав він там своє здоров'я.А коли повернувся додому і створив сім'ю, життя обірвалось...
Ох і іроди, іроди!Ті сталінські опричники хотіли вислати у Сибір все українське населення і стерти з лиця землі нашу українську націю.А що робиться зараз?!Хіба ж іроди не продовжують свій наступ?!
Матуся замовкає, а мене щось до глибини душі бентежить.Ці ,
сказані нею слова"іроди, іроди" насторожують і заставляють щось шукати.Чи то правди , чи захисту...І я, сама не знаючи чого, починаю гортати"Кобзаря",ніби шукаючи у ньому поради.І...натрапляю на поему Шевченка "Марія".Так, це новозавітній переказ про Богородицю Марію.Але як мене схвилювало те, що Шевченко дає її образу дещо нове: після загибелі сина мати продовжує його справу...Отже й ми повинні продовжувати справу наших предків, хоча й нам будуть траплятися на дорозі всякі іроди.Вони не зупиняться перед ніким, як і сам Ірод перед маленькими невинними дітьми, щоб убити Месію, Ісуса Христа.
Ножі солдати сполоскали
В дитячій праведній крові!
Такеє-то на світі сталось!
Дивіться ж ,о!матері!
Що роблять іроди царі!
Якому ж треба бути жорстокому, щоб убивати маленьких дітей?!В моїй душі щось коїлось.Це і огида, ненависть до іродів, і одночасно гордість за українців ,за батька і його товаришів, за патріотизм і мужність.Цей патріотизм сягає корінням у далеке минуле і проростає паростками і сьогодні.І ми, белеївці, можемо тільки гордитися, що з нашого села в зону АТО відправилися добровільно молоді люди.Вони не думали
тільки про свій затишок,а змогли піднятися вище і своєю силою духу згуртувати всіх нас.
І війна,що сьогодні відбувається,змінює усіх нас, бо люди почали допомагати одне одному,і зрозуміли,що найцінніше-це
добро, яке ми даруємо одне одному.Адже недаремно писав Шевченко у тій же поемі "Марія",що дуже важливо"людей любить,за правду стать!за правду згинуть".
То ж нехай образ Матері Божої із маленьким Ісусом на руках
стане для всіх людей джерелом добра, що змінить світ.І полине чарівна і зворушлива мелодія:
...Тиха ніч, свята ніч!
Ой зітри сльози з віч,
Бо син Божий йде до нас,
Цілий світ любов'ю спас,
Витай нам , святе Дитя!
ID:
776786
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.02.2018 17:36:36
© дата внесення змiн: 13.02.2018 18:45:03
автор: Haluna2
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже гарна проза! Майстерно описали. Щемно, гірку долю має Україна.
