Я проснулася від любові,
Сни наснилися кольорові.
Як проснулась – всміхається світ,
Я кажу із любов’ю: « Привіт!»
Я йому – аж мільйон цілунків,
Розпочала свій день з малюнків.
Малювала маленьких діток,
Руту-м’яту і ще й любисток.
Коровай малювала з сонця,
Його зайчика – на долонці.
І корівок божих багато,
Ще й весняний танок у свято.
Малювала лелечий політ,
Малювала, як вміла цей світ.
Ви щасливі? – Я дуже рада!
Ще пройдуся казковим садом.
Може я домалюю там щось,
Аби вам усім краще жилось.
Гарний вiрш, Людмило. Дуже цiкава iсторiя. Досить оригiнальнi вийшли малюнки, з таким рiзноманiттям природних барв.
Тiльки от у вас у 2 рядку словосполучення "сни наснилися" - якось тут схожi слова, нiби накладаеться одне на одне. Може вам цей рядок трохи змiнити - "Сни побачивши кольоровi".
Пані Людмило, у святковий День Стрітення з радістю зустріла Ваше нове творіння, сповнене світла, любові й тепла. Дякую за такий щедрий життєдайний нам дарунок.Будемо чекати, коли Ви ще пройдетесь казковим садом і домалюєте прекрасний світ, щоб порадувати нас. Божої Вам благодаті!