вчитуюсь в обличчя перехожих
колюче сонце заливає очі їм
як же добре, що немає схожих
на квадратних клаптиках землі
кожен щось несе в торбині
поряд з камертоном серця
кожен відчуває, що єдиний
мов олівець, який так легко стерти
і найліпше те, що ми усі причетні
і святкуєм день новий життя
я ступаю на твоє отвердя
матінко, пульсуюча земля
Оу, дуже приємно, що завітали та прокоментували ті рядки
Точно помітили...оптимістично-трагічно...серцю не накажеш як і про що писати...воно краще розуміє світ ніж очі...
Абсурд з олівцем, звичайно
Це як наштамповані папірці порівнювати, себто кожен з них - індивідуальність.
Ну що ж ви йдете, йдете по прямій і так різко вниз на якомусь-то порівнянні.
Погоджусь з Вами, що те порівняння нe найкращe, мо навіть абсурднe. Замисeл був у тому аби сказати, нe про олівeць, а про тe, що люди лeгко зникають та розчиняються у потоці життя, що самe людськe життя річ дужe хистка.
Та чорт з тим олівцем) Тут більше проблема в слові "єдиний", воно ні в кут ні в двері, як то кажуть, і зовсім не підтверджує те, що ви хотіли цим сказати
Єдиний мов олівець?
Серйозно? А кращого порівняння не знайшлось?
Єдиний як носок...й те було б зрозуміліше, бо носки вічно розпаровуються...
Читала перший стовпчик поезії, мені подобалося, я вже готувалася написати щось накшталт " невже мені сподобалося і в мене не буде притензій" але ні...
Боженко, те порівняння повинно було звернути увагу на те, що надто ХИСТКЕ поняття - наше життя (принайні на цій планеті і в значенні фізичного існування). Якщо коли небудь плекала якусь рослинку із зерня до плоду - зрозумієш про що говорив у тому рядку.
Якби тобі сподобалось, я б, напевно, не повірив своїм очам Ти ж мій улюблений критик! Правда є ще Раптовий Голос, але то вже інша історія.
Скільки читаю вірші, жодного разу не стрів такого порівняння, мо буду першим? З носками прикольніше було б, підтримую.
До чого тут плекання рослини з зерня до порівняння з олівцем???
Не стикався, бо воно не мелодійне! Воно для МЕНЕ не красиве.
"Єдиний як олівець"- воно не логічне ( трясьця) .
Я ще зрозумію якщо б ти написав усе "нестабільне мов олівець,який легко стерти"...але до чого тут єдинство? Це по смисловому значенню звучить абсурдно, смішно, оксюморонно, тупо!
Гррр...
Серйозно? А вас не смутило , що ми на цій землі " єдині як олівці" і нас " можна з легкістю стерти" як олівець". У мене враження, що в автора, коли той писав останнє, вселився фюрер.
Кожна людина приходить в цей світ сама і покидає його сама. Ніхто не в змозі виконати це за неї. Кожна людина - це Космос. А те, що ми стираємося, то це закони природи. Ніхто не стає молодшим.
Давно змирилася з тим, що мое фізичне тіло колись розсипеться на атоми. Знаю, що душа буде жити вічно. А тепло мені стало від того, що кожного ранку я інша, зовсів не така як вчора, і обережно ступаю на Землю, бо вона теж жива, пульсуюча.