ЛЮБОВ ПІШЛА
Любов пішла… Ні слова не сказала…
Порожнє тло обіцянок, клятв…
Тим, що було, відверто гордувала,
Хоч раз би озирнулася назад…
Пішла-пішла… Не глянула у вічі…
Ні жалю, ані розпачу в очах…
Слова жагучі, поцілунки, стрічі…
Усе вмить обернулося на прах…
Куди пропали почуття взаємні,
Розсіялися совість, гідність, честь…
Достоїнства любові всім приємні,
А помилок ряди… Числа їм несть!
Пішла любов… Рукою помахала…
Гірчили сльози від осіннього дощу,
Я під дощем стояла і зітхала…
Періщив кулями важкими по плащу…
05. 08. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
Хоч і сумно, та й чудово,Наталю! Пішла, пішла...Уже й не оглядалась, й сліди вже снігом замело...Ну що поробиш? Так вже сталось...
Лише із пам"яті не все ще відпливло...
Що ж, пані Валентино? І сум іноді надихає, бо життя - це і радість, і печаль, і любов, і прощання з нею... Але воно продовжується і є прекрасне, бо добро завжди з нами! Дякую! Всіх благ!