Ну що ж, пора, готова до дуелі,
До вогнища смертельної борні.
О, заспівайте пісню, Менестрелі,
Допоки ще плацдарм не у вогні!
Той виклик чую суттю та корінням,
Чіткі кордони. Тільки "так", чи "ні",
То - щось таке, що понад розуміння,
Мов спрага невтолима у мені.
А кінь стоїть. Зодягнуті стремена,
Рішуча мить - ні суддів, ні юрби..
Та тогою спадає на рамена
Якась невідворотність боротьби.
Вона щоразу дихає частіше,
Загусла, мов тривка, драглиста мла,
І сотні рук шматують клаптик тиші,
Де зотліває іскорка тепла,
А ще жевріє істини невтішна,
Відкрита ахіллесова п"ята,
Що справжністю не раз бувала грішна,
Лукавства не святкуючи свята.
Тому горить арена паперова -
Вівтар для цілопалення мого..
Казав апостол: "Споконвіку слово,
Було. І все що є, через Нього
І Ним живе." Знайти б його,припасти,
Зірвати пута,Скелі зворушить,
Ввійти в Нього,Йому присягу скласти.
Боротись, доки не благословить!
Тому стихій не бійся, наче втіху
Хай океан потік озону п"є,
Бо й ти живий не доки можеш дихать,
А доки ще потреба Слова є!
У тім така проста реалістичність,
Як хліб, вода, кульбаба,що цвіте,
Лиш не надумай канути у Вічність,
Я й звідти також зватиму тебе....
Дуже схожий мені цей стиль.. Ніби барабанить..
Пишіть про глибоке і глобальне..
Вистачає барабанів і сурм.
Яна Корженевська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...дякую,рада чути різні думки. Пишу, про те, що наразі актуально для мене особисто. Можливо, якось і прозвучу сопілкою, але поки прислухаюся до власних ритмів саме таких. А про глобальне..у кожного воно своє.
Дякую, панове!
