Усе що було між нами
Повернеться снами,
Повернеться птахами
Німими на підвіконні.
Вони заглядатимуть в очі,
Проситимуть крихт чи зерна...
А ти намагатимешся вгадати,
Які вони бачили міста,
Що принесли на своїх крилах?
Мабуть то недосказані слова,
Що застигли навіки,
Як комаха в бурштині.
Чомусь нитимуть всі старі шрами
Ми були на лише нам відомій війні
Воювали з примарами,
Боронили мрії й думки -
Диваки.
Програвали битви і спалювали мости,
Берегли уламки й старі патрони
Чи дізнались у підсумку хто ми?
Не для когось, для нас.
Прийде час
І історія знову замкне своє коло
Все повториться знову і знову.
Змінні інші,
інші слова,
інші люди
Та всюди
Бачитиму твої сліди.
Чому саме так, поясни!
Чому саме ти?
Не тримаю, не вірю, не жду
Бо навіщо?Для чого?
Набога!
Ти - мовчиш, а я завжди кричу!
Дайте врешті вже меч палачу
Я на плаху зійду!
Так бо краще
І легше, знаю
Ніж постійно ходити по краю.
