Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії –
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
Ви і є самобутній автор.
Не зважайте на критику стилю. Дивно, навіщо взагалі критикувати стиль. До речі, він має характерну рису, певне, досить чітке місце між символізмом і реалізмом. Сюжетна лінія вельми чітко окреслена, не вживаються зайві образи для надмірного прикрашання. Останнім часто грішить "жіноча" поезія.
Не йму віри, що пишете лише рік, бо бачу тверду руку зрілої майстрині слова.
Бажаю Вам творчих успіхів і надалі.
Гарно...
Лєночко, якщо дозволиш, декілька порад. Це тільки поради.
"Й ховала людські муки поміж ребра" -
" Й людські ховала муки поміж ребра" - я просто переставила слова, щоб ритмічніше читалося.
І тут:
"Розкрилені світи впали під вії" - замість слова ЛВПАЛИ" - ЛЯГЛИ.
"Розкрилені світи лягли під вії".
Все твоє....
З теплом.
Олексо, так якщо цi свiти з крилами, то чого ж вони тодi пливти почали. Чи вони, як кажуть - i швець, i жнець... Може тодi хай краще летять - "Розкриленi свiти летять пiд вii".
Поетика - це не газетний репортаж, Митю! Ознайомтесь з поетичними засобами хоча б зі статті Сегрія Осоки в інтенеті... А щодо дисусії, є таке золоте правило: дискутують не з опонентами, а автором! Кумекайте, пане-доне!
Ну, так я ж не кажу, що це обов'язково виправляти саме так, як я написав. Це - як варiант, тут суто iндивiдуальнi уподобання, кому як бiльше подобаеться.
Та, це якесь правило частково помилкове, дискутувати можна як з автором, так i з iншими критиками, чому нi? А авторка все одно ж побачить, що е предметом дискусii. Це ж пiд ii вiршем вiдбуваеться.