Настане час,
Коли мій злочин
Нестерпним стане за життя,
Бо грішний я,
Що лише хочу
Змінити все без каяття.
Тобі скажу,
Що просто досить
Кохання краплі з твоїх уст,
Щоб все забуть.
А серце просить
Земних простих таких безумств,
Рікою щоб
Зривало греблі
І морем билось в береги,
А океан
Любові теплий
Здавався щастям назавжди
І все тому,
Щоб серце твоє
Відчуло радість і снагу,
Розтануло…
І ми обоє
Та й усміхнулись на весну.
Настане день -
Зіб’юсь із шляху,
А може зійду я з ума,
Бо грішний я
Й не маю страху
Бо я кохаю! І дарма
Мене усі,
Чомусь, лякають,
То болем, а то карами.
Мене ти вчиш -
Хай вони знають -
Й лікуєш диво-чарами.
Я так живу,
Як хочу жити,
І не нав’язую цього.
І вірю я,
Що не любити -
Це відмовлятись від свого,
Чим дорожиш
І що шануєш,
Від чого серце защемить
Про що мовчиш
І лиш ревнуєш,
І в чому бачиш щастя мить.
І все тому,
Щоб серце твоє
Відчуло радість і снагу,
Розтануло…
І ми обоє
Та й усміхнулись на весну!
.
