***
Летять палаючі хмарки,
І зруйнувався град небесний.
Упертий крок мій і легкий,
Від вітру комірець розхриставсь...
Хто побажав *йди з Богом, в путь*
Перехрестив хто на дорогу?
Не перестануть вітри дуть,
У спину, від твого порогу.
Пройдешнє - ноша рокова-
Лихому кину на потребу.
Ось безпритульна голова,
Палай, гори над нею небо!
Софія Парнок 1915
Летят, пылая, облака,
Разрушился небесный город.
Упряма поступь и легка,
Раскинут ветром вольный ворот.
Кто мне промолвил *добрый путь*,
Перекрестил кто на дорогу?
Пусть не устанут ветры дуть,
От твоего стремить порога.
Былое - груз мой роковой -
Бросаю черту на потребу.
Над безприютной головой
Пылай, кочующее небо!
Нічого собі баловство...
Мені переклади чомусь не даються, не виходить... тож для мене це не справжня РОБОТА! Тим більше, що у Вас це вихоить робити дуже близько до змісту оригіналу!
Ірочко, я вас навчу; - берете вірш, дивитесь на нього хвилин десять, а потім - а як би я про це хотіла сказати, (це я і тільки відносно своїх робіт, називаю прихованим плагіатом)
дякую, Віталію, приємно що читаєте 
- берете вірш, 
дивитесь на нього хвилин десять, 
а потім - а як би я про це хотіла сказати, 
(це я і тільки відносно своїх робіт, називаю прихованим плагіатом) 
