Похмура завіса спустилась на перкаль снігів,
Морози малюють в калюжах торішню праосінь.
Я зорі з калюж тих давно нанизала до слів,
Отут, поміж талих снігів, я кажу собі: досить!
І що мені тиша, і спокій зимових лугів?
Розпечене небо згортаю – тримай оцю сірість.
Мені вже не впасти у трави твоїх берегів,
Тобі не вернуть свого птаха - полинув у вирій.
Що світу до того? У нього своя лиш хода.
Сніги у калюжах – ти виграв цей бій без правил.
Мій світ аватару якась квола муза гойда…
Отут, поміж талих снігів, я вростаю у трави.
Похмура завіса вже сходить з блакитних снігів,
Останні лютневі вітри її в вирій відносять...
Весною хай вийде ріка моя із берегів
Та втопить у водах журливу торішню праосінь...
Похмура завіса спустилась на перкаль снігів,
Морози малюють в калюжах торішню праосінь.
Я зорі з калюж нанизала в намистечко слів,
Отут, поміж талих снігів, я кажу собі: досить!
І що мені тиша, і спокій зимових лугів?
Розпечене небо згортаю – отримай цю сірість.
Мені вже не впасти у трави твоїх берегів,
Тобі не вернуть свого птаха – полинув у ірій.
Що світу до того? У нього своя лиш хода.
Сніги у калюжах – ти виграв наш бій, хоч без правил.
Мій світ аватару якась квола муза гойда…
Отут, поміж талих снігів, я вростаю у трави.
передостанній рядок не зовсім зрозумілий. можна "світ моїх ( аватарів, перетворень, перевтілень, сподівань тощо )" або "світ ( яких? чудових, наприклад ) фантазій"
зашкалює – то коли порівнювати вірша з прототипом, тобто з реальними обставинами, що він їх представляє. так от в тому місці, де про аватари, образність якраз провалюється. образ має бути універсальним, щоб він міг показувати і ваші конкретні обставини, і ще набагато ширші, тобто не лиш цей конкретний віртуальний куточок, а взагалі цілий світ ілюзій та мрій
якби ж я знав вашу ідею! взагалі наш реальний світ – то світ аватарів, згідно з індуїзмом. можна також світ поезії розглядати як світ чарівних ілюзій: так звані "ліричні герої" – то авторські аватари