Сірий купол грудневого неба…
Трусить тихо лапатим сніжком.
Сіна стіг, всім здалося, далебі,
Чарівним сніговим став стіжком.
Він тулився за садом, в леваді.
Білим пухом укрились гілки.
І ніщо не було на заваді
Довгожданим сніжинкам легким.
Вітерець заховався за хмари,
Щоб дивитись на сніг звідтіля,
Тиха радість душі не затьмарить.
А ще більше радіє земля,
Снігу першого не забуває –
Снігопади ще будуть в житті,
І здається, таке відчуває
Наречена в весільній фаті.
07.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дуже майстерно, яскраво ви описали природу, яка нас оточуе.
Тiльки от у вас у 9 рядку - якось набагато частiше вживають слово "вiтерець", нiж "вiтрець". А може вам у цьому рядку слова "заховався" i "вiтерець" помiняти мiсцями, тiльки у словi "заховався" замiсть лiтери "я" поставити м'який знак "ь" - "Вiтерець заховавсь аж за хмари".
Дякую, Надю. Це Ви трохи перебільшуєте, але я справді стараюся. А також маю вразливе серце, тому не можу не писати про те, що бачу і чую.
Ваша поезія мені теж подобається, ще й хороші пісні завжди є доповненням. А я не вмію заносити пісні. Маю вже 5 пісень з відеокліпами (київський композитор Геннадій Володько написав їх і виконує), але помістити їх не можу.
Щасти Вам.