Не може вицвісти душа –
Вона ж бо вічна, милий друже,
Найбільший гріх, як залиша
Вона в біді, стає байдужа.
І хоч життя дається раз,
Радій, що душу маєш вічну,
Вона святий дороговказ,
І ти у неї підопічний.
Та мудрість інше ще гласить,
Що душу шліфувати треба.
– Цього, – із неба голоси, –
Ніхто не зробить, окрім тебе.
Ганна Верес (Демидено).
Я думаю, що душу шліфувати не треба.. Може, тим , у кого вона камінна? Душа- це святе, яка терпить від нас всього...Все залежить від нашого розуму, від того, як нас виховали змалку батьки..
та це моя думка...
Звичайно, Надю, Ви маєте право на власну думку. У моєму розумінні, душа - своєрідне осердя людської сутності, на сторожі якої стоїть сумління. Тому й пишу про те, що душу шліфувати треба, щоби не зачерствіла.
Спасибі Вам.
Мудрий вірш, пані Ганно! Якби люди лише прислухалися до своєї душі, то не було б стільки горя. Але нас на Землю і посилають, щоб тут шліфувалися наші душі. Земля - це виправна колонія.
Як підтвердження ваших слів "що треба шліфувати душу" існує поетична домінанта і ДУША може мати епітети: зріла, золота,крем’яна, прекрасна, холодна, кам’яна, вогняна, бідна, таємна,крилата, вільна, холодна, німа, бідна, таємна та інші...