Думка летить у вирій забутих мрій.
Давно спланована на завтра ціль.
Все узаконено.
Все врегульовано.
Ти гадав, що зміниш світ на краще.
Від надії душа світить пропаща.
І неспіша
Потроху згаса.
Знай, друже мій, від цього не втекти.
Небо скаже, як дійти до мети.
Нитку прив'яже
В тіні сіяжу.
Всесвіт збудований не даремно.
Або живи, або згинь у тернах.
Просто йди
На сяйво згори.
І нам з тобою
Не змінити долі.
Не зіграти в хованки.
Не віддячити
І не пробачити її.
Сергію, ця думка про Золоте століття не моя,а автора книги, якщо не помиляюсь -Лазарева, хоча я з ним згодна на 1000%, колективна думка, або молитва - лікує..., змінює світ..., на все добре, успіхів..
Самотня Людина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та я зрозумів це. Я мав на увазі, що Ви її притримуєтеся
Світ можуть змінити самі люди, колись прочитала у одній розумній книзі:"Якщо одночасно всі люди побажають одне одному добра, то в ту мить наступить -Золоте століття", що люди бажають, те ми і бачимо...катастрофи, цунамі, землетрус...,це відлуння ЗЛА, Жадоби, ненависті, заздрості і таке все інше... на все добре
Самотня Людина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Ви любите читати розумні книжки. От би мені так
А Ваша думка правильна, як на мене. Тільки от виникають сумніви. що Золоте століття колись настане...
неплохой стих получился.
а Вы замечали, что когда пытаешься писать такие философские стихи о судьбе, о смысле, всегда появляется какая то лёгкая (как минимум) безнадежность? вот и у Вас тоже...
Самотня Людина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Так. Ви праві. Мені здається, що ті, хто пізнав сенс - вірші не пишуть, а якщо й пишуть, то без тієї безнадійності... А я... Я всього лише записую думки і переживання, надіючись, що сам щось почну змінювати у своєму житті.