Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір!Олександр Яворський
Коли сонця вогненний промінь
Ледь торкнеться твого обличчя,
Пробиваючись крізь фіранку
Ще на заспаному вікні,
Не ховай у свої долоні
Верескових очей. То звично
Я до тебе на тлі світанку
Тишком лину з квітневих снів.
Як зірветься травнева злива
Водяним полотном на місто,
І воскреснуть забуті крила
Від стакато легких краплин –
Ця небесна ріка бурхлива,
Мов цілунків п’янких намисто.
Увійди там, де б’ється хвиля,
Кораблем… до моїх глибин.
Наче стигле солодке літо,
У мені виноградні грона
Хмелем поять вуста неспішно.
/В чаші з трунком не видно дна./
Коли сонце зійде над світом,
Я, розхристана й безборонна,
Повернусь /у любові грішна/,
Бо без тебе мене нема…
/1.04.2015/
З вдячністю автору за хвилі натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
Гарно ж як! Приємно, що моє скромне творіння надихнуло тебе на отаку красу! Дякую!
Олена Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Воно зовсім не скромне! Ні, не так! Краса не в розмасі думки і слова, вона геть в іншому - в тому, як прочитане впливає на тебе і що пробуджує! Твій саме з таких - він запалює сяйво і віру в диво!
Щиро дякую тобі!