Враз, на сході заіскрило,
Сонечко зазолотило,
Вже сивина появилась,
У небесах й розчинилась.
Та зимове червоне сонце,
Ледь яскраве сяйво сонне,
Сірі хмари затьмарили,
Обрій безжально покрили.
І не в поспіх сонце зійшло,
Поміж, сірих хмар застрягло,
Холод, то ж пора зимова,
Блиск пелени, ледь багрова.
Вже змінювались небеса,
Губить смак кольорів краса,
В сизо-синій розплескались,
Ген, по небу розстилались.
Вся природа в казковім сні,
Славна, у срібному вбранні,
Голі, всі дерева, сиві,
Лиш, ялиночки щасливі.
Тож, імпонує зимонька,
Красить вуалька біленька,
В гарні убори одягла,
Вміло пухом прикрашала.
Серед поля кущ шипшини,
Схований поміж перлини
Має намиста червоні,
Бачилось, мов у короні.
Поле снігом закутало,
Все морозом, вж закуло,
Видить сни, дріма під хутром,
Сяє сріблом, перламутром.
Глянь, всюди все спочиває,
Землю, зима зігріває,
Мабуть сняться гарні сни
Промені, ясної весни.
2016р
