Так прекрасно було!
Наше літо цвіло...
Cонце ясним теплом зігрівало
І усе на землі напувало життям,
І коханням усе напувало.
Так прекрасно було!
Наше літо цвіло...
І кохання в серденьках зростало,
І безмежним теплом наші душі сумні
До життя, до надії вертало.
І здавалося нам,що так буде завжди:
Не пройде те безхмарнеє літо
І безмежним теплом
Сонця ясного - ми
Будем завжди з тобою зігріті.
Та, підступний мороз
Погубив в одну мить
Все,що доля ласкава давала:
Квіти наші рясні він безжально убив
В них - життя,в нас - надію забрав він.
Сонце знову ясне,
Літо цвітом рясне,
Та не ті, та не ті уже квіти
Цвітом ря́́сним cвоїм не дано уже їм
Наші душі сумні звеселити.
