Якщо серце у грудях - це камінь.
А душа паперова, глуха,
Не чекайте: другою не стане.
Їй бракує людського тепла.
І даремно звертатись з словами,
Щоб у жилах цю кров розігріть.
Та старання оці до нестями,
Все ж не зможуть чудес тут створить.
Це природа дала.. Що поробиш?
Сперечатися з нею дарма!
Таким людям нічим ти не вгодиш.
Що робить, коли літом зима?
Розпахніть свої груди ви навстіж.
До грудей сонця промінь впустіть.
По росі пробіжіться босоніж.
І, крім себе, когось полюбіть....
Розпахніть свої груди ви навстіж.
До грудей сонця промінь впустіть.
По росі пробіжіться босоніж.
І, крім себе, когось полюбіть... - мудра настанова! Любов треба вміти не лише приймати, але й дарувати іншим. А серця, позбавлені любові, і справді кам'яні. Філософський вірш, що наштовхує на роздуми!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Це природа дала.. Що поробиш?
Сперечатися з нею дарма!" Будьмо поблажливими та справедливими до героя твору: від людини не вимагати більше, ніж дала природа. Сподобалося!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
життя настільки буває жорстким,що іноді, краще любити себе і своїх рідних, а від інших потрібна - відстань і тільки відстань... тоді жити набагато комфортніше.Вірш життєво мудрий!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно сказала! Хто нікого не любить, то живе тихо і спокійно... Варто прислухатися...