|
ПАМ"ЯТІ АНДРІЯ ПРОШАКА
А у нас, синочку, вже весна,
Прилетіли бусоли-лелеки.
А у нас, синочку, вже весна-
Ти, чомусь, лише далеко.
А у нас, синочку, знов весна;
Над поточком сплелись верболози,
Ти не думай... ні. не плачу я...
Не мої це... це вербові сльози.
А у нас, синочку, навкруги -
Полем-долом стеляться тумани,
Лиш без тебе у душі зима,
Там морози і мете снігами.
Знаєш, любий, я ж бо не живу...
Ходжу світом, між людьми блукаю
Не вІдразу я й помітила весну...
Я без тебе, просто, доживаю.
А свого ти не дожив життя,
Захищав свободу й Україну,
І любити... ти ще й не любив,
Ти не встиг нічого, любий сину.
А у нас, синочку, як було...
Навіть ні, все стало тільки гірше
І життя твоє задарма відцвіло,
А моє без тебе вже не тішить.
І для кого ти тепер герой?
Вас усіх давно уже забули,
А для мене світ зовсІм не той:
Рік минув, а я і не відчула.
А у нас, синочку, ще весна-
Тільки б жити, жити і радіти.
...Тільки ти вже більше не прийдеш,
Й не принесеш, як бувало, квіти.
А у нас, синочку... а у нас...
Тут життя цвіте, життя буяє -
Тільки я без тебе не живу,
Я без тебе, сину, доживаю.
19. 03. 16
ID:
652842
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 19.03.2016 22:06:15
© дата внесення змiн: 20.03.2016 12:55:35
автор: іванесса
Вкажіть причину вашої скарги
|
