Ніч. Таке беззоряне небо. Ліхтарі кидають світлі плями на дорогу. Іду. Тихо. Місто ніби вимерло. 23.20. Раптом помічаю, що у кафешці, що стоїть при дорозі, сидять а столами люди. Це – чоловіки. Що їм іще робити після чесно відпрацьованого дня? В них статуси сильних світу цього – що хочу, те роблю, коли хочу, тоді приходжу додому. Вони закидають свої сіті, які завжди носять із собою, у скляні акваріуми-вітрини і ловлять в них в’ялених кальмарів і раків, хрумають смачно, регочуть (у світі багато смішного!) і запивають те все холодним пивом.
Іду додому. Куди ж іще йти опівночі? Починає накрапати дощ. Але я думаю, що це не дощ. Це плаче небо. Сьогодні ж день боротьби з корупцією. Тому й про неї говорили – багато, з усіх каналів ТБ лилися гнівні нотки. Дещо вдалося почути і мені при виконанні важливої місії – догляді за внучкою. В Інтернеті також обсмоктували, мабуть, цю тему. Але я не мала змоги сьогодні почитати відповідні пости.
То чому ж плаче небо? Бо день боротьби з корупцією закінчився! А це значить, що цю тему можна закривати. Пожурили трохи вихователів садочків, вчителів (за те, що не можуть наїстися цукерок, а ще вічно вимазують, оббивають стіни, ламають замки у дверях, б’ють вікна в тих же садках і школах, а потім вимагають у батьків гроші на ремонт. Корупція!). Про лікарів згадали (вічна тема), що без конверта з грошима не зроблять ні потрібних призначень хворому, ні операції (але про їх зарплатню – нічичирк), про санітарочок (не винесуть судно без 10 грн і т. п). Ну, а іншої корупції ніби й нема. Ні, ну є якісь там схеми відмивання коштів, але не посвячені в це не зрозуміють... Тому не варто виносити цю тему на обговорення.
Завтра буде інше свято, привід для розмови. Ну, а мені пора ловити сни. Бо їх у просторі – обмежена кількість, тих, які роздають поки що безкоштовно.
Отож... Зробити ремонт у напів розваленому класі - корупція, а коли директор примушує купляти щоденники, віддруковані фірмою свого сина, в три-дорога, то - піклування про учнів...
роздуми патріота... Я на Вашому полі бою... Вчора боролись під кабміном... Та дарма! 
влучно сказано, а сни поки що 
