У любові до Бога, землі,
До батьківського, рідного краю,
Ми подібні невтомній бджолі,
І нам рівних у світі немає.
Нам далася вона з молоком,
З колисковою піснею мами.
І пов’язує нас рушником
З Україною доля віками.
Тут коріння, тут наша земля
Що просякнута потом і кров’ю.
Ми плекали її, як маля,
Доглядали з душею, з любов’ю.
Ми цю землю на ниві своїй,
Всі грудки перетерли руками.
Не один нас ламав буревій
І її засівали кістками.
Вона в’їлася в шкіру долонь,
Зашкарублих від праці важкої,
Так неначе обпік їх вогонь
Хліборобської долі гіркої.
Руки наших батьків, матерів
І земля де родились , зростали,
В почуттях зрозумілих, без слів,
Нам святими і рідними стали.
Ми цілуємо землю святу,
Перед Богом стаєм на коліна.
Щиро молимось палко Христу
Щоб жила у віках Україна!
15.10.2015 р.
яколи слова у ваших віршах ллються мов пісня, коли в них нема грубощів і навіть схованих чи ні матюків, то я з радість сприймаю їх, вони мені подобаються!
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З Вашими словами можна погодитись, але... Чи ми щирі до кінця самі собою? Адже без стиду, сміло вживаємо запозичене слово "секс" і його похідні прикметники і не ображаємося чомусь коли називають сексуальною чи сексапільним. А якщо перекласти його українською??!!! Навіть більше, сприймаємо це за похвалу... Є в нашій мові рідковживані слова і ніколи не було матюків. Звичайно що в ліриці ці слова неприпустимо вживати, але в громадянській ліриці без них не обійтися. І лайливими слова робимо ми. Жіноча стать собаки *** так само як корова, кобила, кицька, вівця... але саме перше слово вже підпадає під табу.... Та і в творчості багатьох рідковживані слова не така вже й рідкість. Тож не треба цуратися рідної мови, заміняти свої означення на іншомовні, але їх вживання повинно бути дуже доречним, як слово яке дає вичерпну характеристику подіям чи об'єкту.... все має бути дуже виваженим, щоб не переборщити , як в Подеревянського, О. Лютого і ще багатьох ... це вже дійсно перегнули хлопці палку. Хоч вже і в слові "палка" при бажанні можна знайти крамолу.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не знаю, чи є в інших народів таке відношення до землі і чи її називають святою. Але те покоління яке я пам'ятаю - саме так до землі і ставилося, як до чогось живого і святого. На жаль це частково радянській владі знищити.