Осінь надходить журлива,
Жовтня уже середина.
Листям багряно-шумливим,
Бавиться вітер грайливо.
То доторкне позолоту-
Осокорів і тополі,
Часом війне з огороду,
Де й відпочине поволі.
Вдень пломеніє зорею,
Сонечка світло багряне,
Йде потепління землею,
Холод поволі зів`яне.
Ген над рікою тумани,
Вранішнє сонце торкнуло,
Де ми бродили, кохана,
Холодом смутку війнуло.
Час, ніби в гості заходив,
Більш, як піввіку минуло,
Од би усім нам на подив -
Молодість наша вернулась.
Знову вернулись ті весни,
Де голубінь легкокрила,
Радість любові б воскресла,
Знов молоді і красиві.
Осінь думки освіжає,
Роздуми давні, щасливі,
Жаль, що назад не вертає,
Дні ті і ночі звабливі.
Осінь навкруг розлилася -
Пізньої повісті - мрія,
Тільки ніде не ділася
Кращої долі надія.
