ІРИНКА Й ЇЖАЧОК
Йшла із двору в дім Іринка.
Нили ноги, гнулась спинка,
Цілий день дівча крутилось –
Натрудилось, натомилось.
Місяць Ірі злотив тіло.
Раптом щось зашурхотіло –
Збоку стежки, зовсім близько.
Не змія це? Їжачисько!
Стала – той лякливо зиркнув.
Кинула вітання – фиркнув.
- Бачу, прагнеш утекти?
Я люблю таких, як ти!
Не зроблю тобі я лиха.
Не хвилюйся. Тихо! Тихо!
Морду витягнув голчастий.
- Яблуко прибіг украсти?
- Ні, до нього я байдужий.
Гусінь я люблю, і дуже.
Нею вволю поласую
І до лісу помандрую.
- Що ж, усе збагнула наче!
Хай щастить тобі, їжаче!
31.07.15
ЩО ЗА М'ЯЧ?
Що за м’яч із колючок?
А, це сірий іжачок –
Морда довга і не зла,
Очі чорні, як смола.
Дикий-дикий! І живий!
Притулився до трави.
Запах слив із пишних трав
Із нори його позвав.
Ще і плід не начепив –
Хлопець шлях загородив.
Мама сину: «Йдімо звідси,
Нас колько малий боїться".
Тільки в руки взяли весла,
Їжака, мов вітром, знесло.
Читала цей милий віршик на Фейсбуці! На днях вийшла ввечері на подвір'я, чую, а на клумбі серед квітів такий шурхіт!.. Злякалася, подумала, що малий їжак не в змозі такий шум здійняти. То хто ж це може бути? Виявилося - помилилася, таки був їжак.
А я вчора йшла ввечері до дочки, щоб з малою побути, поки мої молодята розважаться в місті, та й побачила їжака. Я так раділа. Говорила з ним, як ото у вірші Іринка. Жаль, що фотоапарата не мала з собою.