Невже колись було-велося:
Усе хотілося - й моглося,
Пташки витьохкували нотки,
Життя аж хлюпало солодке?!.
Невже колись таке бувало,
Що нам і нічки було мало...
І від розлуки до розлуки
Спліталися у щасті руки?..
Невже колись п'янило літо,
Роїлись пахощі-флюїди -
І ми впивалися коханням
Усеньку ніченьку до рання?..
Невже колись чаклунка осінь
Нам гаптувала мрії босі,
Стелила райдуги під ноги
І ткала золотом дороги?..
Невже колись збувались мрії
І сон в колисочці леліяв?..
А ми літали на жар-птиці -
Шукали зоряні криниці?..
Колись було!.. Уже не буде...
Та тільки пам'ять не забуде...
І нагадає нам серде́нько
Літа щасливі молоденькі!
то вже й молодь перейнялася осінніми настроями моїми! ну не бити мене, і то всім гуртом! хай мені після п"ятдесяти здалося: ось і прийшли мої сто та ще й три! не кличте не звіть, осінь завше приходить після літа. але поки воно - втішаєтеся і відпустіть душу свою у політ - і ще таких висот досягнете!
літа вам і любові, - нової і шаленої!
Мріі наші збуваються...мрійте...бажайте...то буде тепер...а ви вже поставили"вето " на своє щастя "уже не буде"...будьте сміливі...бажайте і майте світло в душі і добро...все збудеться!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00