Як тільки прокинеться ранок весняний,
І сонячний дощик проллється в степу,
А в хату вірветься повітря духмяне,
По росяним травам за вітром біжу.
О буйний вітрило, розправ свої крила
І спробуй у полі мене наздогнать.
Я знаю, що буде тобі не під силу,
Бо мріями можу сильніше літать.
До неба злечу вище хмар, вище сонця.
Я мрію, вітрило, свою не спалю.
Лиш тільки тепла зачерпну у долоньці
І мрії свої цим теплом окроплю.
Осяяні сонцем, вітрами остуджені,
Летіть, мої рідні, в найкращі світи.
Ви радісні мрії, ніким не засуждені.
Та жаль, ваша доля, лиш в серці цвісти...
Та ні, якщо дуже захотіти то можна ВИМРІЯТИ все, все, правда. І я вірю, що так буде і Ваші мрії РОЗКВІТНУТЬ, просто потрібно вірити, не тільки в серці... Супер
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сонце! Це тільки вірш.. А у віршах все можливо...
Дякую за увагу!