З дозволу пана Ігоря - *ваша воля*, я виставила ці два вірші, не для того щоб ви їх порівнювали, просто два погляди на мій душевний стан у ці скрутні часи. Дякую пану Ігорю Терену за допомогу.
АннА
Так хочеться скласти крила,
Упасти на саме дно,
Згорнути душі вітрила,
Життя відректись...Все одно,
Нікому в живих не лишитись,
- Кому потрібне це згарище.
Заплющити очі, стишити
У серці любові пожарище.
Стати такою ж безликою,
Як ті, що шматують цю землю.
Хто душу продав за копійки,
А зраду прикрив брехнею.
.............................
Та в Бога попр́ошу сили,
- Моя це земля, мого роду.
Стримати гнів несила - Ігор Терен
Ідіть ви *додому*, заброди. Найлегше – це скласти крила,
чекати, що все мине,
Згорнути душі вітрила...
Життя все одно одне.
Можна не жити. Зручніше
мертвому між неживих.
Боже, чому все більше
нелюдів між своїх?
Можна заплющити очі
на пепелище страшне.
За копійки – поторочі
куплять безлику мене.
.............................
Тільки в ім’я мого роду
– дай мені, Господи, сил
вигнати з дому заброду
і не складати вже крил.
Пане Ігорю, вибачте за ...
я б не сказала, що справа в кострубатості: на мою думку, різна мета створення (вилити біль, у першому випадку, - і надати слову прицільної влучності як зброї, у другому), тому обидва мають право на існування вибачте, якщо пальцем у небо....
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В небо, Сонечко, в небо... тому обидва на одній сторінці
Якщо притримуватись форми оригіналу, то перші три строфи можна теж «склеїти» або розділити. І враховуючи відомі мені Ваші пріоритети і мотивацію, можна було б підсилити заключну частину таким чином
Тільки в ім’я Твоє, роду,
Духа і Сина, народу:
– дай мені, Господи, сил
ще дочекатись часів,
щоб покарали заброду...
Ми не складаємо крил.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вже вибачалась, але ще раз, - простіть мені, я зважувала, зважувала і вирішила,- не можу ваш за свій видати, краще мій недолугий і болючий, поряд з вашим білим лебедем.
Зайду днями, і так поможу провітрити голову, щоб і близько такі думки не підкрадалися! Ти ж сильна, бойова, з "шаблею наголО" – що за думки???!!! Прийде наш час – складемо і крила, і вітрила, куди ми дінемось.. А поки Бог не сказав це робити – тримаймося! Їм тільки й треба, щоб ми всі склали і крила, і лапки, той й без війни дійдуть до Львова.
Сонечко моє славне, я розумію, що всякі настрої бувають, але ти ж мене вчила, що в цих випадках треба робити. І пан Терен тобі нагадує.
А він у нас – козак!!!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я передумала складати крила,(та хібаж тут дадуть ), заходь, я на цьому тижні до 12-00 і після 16-00. Цьомаю.
І пан Терен тобі нагадує.
), заходь, я на цьому тижні до 12-00 і після 16-00. Цьомаю.
