Забери мене, забери...
Забери, щоб не чула криків,
Щоб не бачила залпів згори
І тих монстрів не знала безликих...
Забери мене, забери...
У той світ, де не ллються сльози,
Де цукерковий сміх дітвори
Не заглушать ніякі погрози...
Де нема загребущих рук,
Що до ниточки все обікрали,
Де не знають тюремних мук
Ті, що в перших рядах воювали...
Забери мене у той рай,
Де відчинено людям всі двері,
Де квітує свободи розмай...
У житті, не лише на папері!
Забери мене до людей,
Що за гроші не здатні убити,
Які журяться, мов Прометей,
Що б іще для народу зробити...
Забери мене у свій сон,
Бо ж у ньому війні не місце...
Не зійде́ страшний час на перон,
Усміхнувшись нужді-невістці.
Там усі ми, усі - брати,
І немає між нами чварів,
І не сміє безладдя прийти,
Мов на ринку дешевих товарів.
Там цінують ще розум людський
І не міряють все грошима.
Там не гляне народ вольовий
Обпале́ними смутком очима...
Забери мене, забери...
Забери мене, милий Боже!..
Дочекались такої пори,
Коли віра лише допоможе...
_______________________
10.03.2014
