Маленьки паростки життя,
їх батько сон так лагідно оберігає,
та злившися в одне серцебиття,
руками міцними до себе пригортає.
Колись, вже виростуть вони –
а зараз, як маленьки янголята,
не знають ще кому й куди йти,
до батька линуть немовлята.
Усім відома материнська ласка,
але скарбів дорожче батківська любов,
в лякливу ніч заколисає казка,
заграє барвами життя знов й знов.
Мій Павлик розповідав донечкам ДУЖЕ страшні казки (сам видумував...) і ті, плачучи, через п'ять хвилин просили: Мама, хай тато іде, я сама засну... Отакий у мене в хаті Дід Панас...
Ниро Вульф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То ж страшні казки можна було б Кінгу у сценарій .А я пам*ятаю того діда Панаса "На добра ніч, діти". Кумедний був Дід.
Меня всегда особо трогает, когда вижу мужчину с ребёнком, от которого исходит теплота и забота...
Ниро Вульф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да, это очень трогательно.иногда,очень даже часто, мужчин дети не волнуют и раздражают.мне очень понравилось фото, кстати, нашла картинку в запросе "инь-янь"