Репортажі дивлюся із АТО...,
І на частину біженців з Донбасу...,
А може ми щось робимо не то,
Приймаючи цю люмпен-біомасу?
Не українці! Ними й не були!
Хоча вже тут родилися, зростали.
Нащадки бидла, що сюди звезли,
Злодюг і зеків, що в Донбас заслали.
Як довго же, цей визрівав чиряк,
Що так набрався смороду і гною!
Не обійтися без ножа ніяк,
Щоби назавжди збутись геморою.
Всіх тих, хто призивав за «Лугандон»,
Кричав «Расєя», тріпав триколором –
Лишити громадянства цих персон,
І за «парєбрік» їх відправить хором.
Ці не прозріють, бо нема в душі
До Батьківщини й крапельки любові!
Сини їх взяли в руки калаші
І вже втопили Україну в крові.
Їм смерті українців не болять,
Від співу Гімну не сльозяться очі…
Чому ж в «Расєю» не тікають бля..,
А в Україні проживати хочуть?
Тому за сльози матерів та вдів
Потрібно смертну кару відновити.
Не Божий суд чекати для катів,
А українським нелюдів судити!
Мені, можливо, хтось ще дорікне,
Що це жорстоко, різко, не гуманно!
Винити в цьому треба не мене,
Не тим, хто зад не відірве з дивана!
20.08.2014 р.
Їхня вина тут однозначна, але чи можна було очікувати від них чогось іншого, адже їх варили, "виховували" у відповідних умовах, а багаторічний вплив дав про себе знати. Ну не може бути українцем людина, яка говорить по-російському, мислить по-російському, дивиться і слухає російське телерадіомовлення, яка фактично охоплена всім російським, ото лиш паспорт українця і все.
А Ваша робота мені припала до душі, розділяю Ваші думки
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це не виховання, це гени... Скільки вовка не годуй, а в слона все рівно більший....
Т.е. пятая колонна уже в Киеве. И среди тех, кто как порядочный человек нашёл работу и кормит себя сам, очень высок процент реального быдла - а нам своего не хватало? И эти, кто, считает, что им как пострадавшим все должны - уже перетаскивают свой образ жизни, свои "понятия" (вот удачное слово!) к нам. Это даже не я говорю, это говорит женщина из Дружковки Донецкой обл., хороший поэт - она здесь уже пару лет, сбежала от тамошней безработицы. Она не приняла революцию, но теперь не может принять и этих, вроде бы земляков.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погоджусь! Останнім поштовхом до написання цього вірша, під впливом історій поведінки біженців, стало інтерв'ю біженок з Горлівки, яке вони дали за обіднім столом в Артемівську.... А п'ята колона серед нашої клубної спільноти? Керівництво сайту зберігає мовчанку. Хоч ще пів року тому активно боролося проти проявів патріотизму і активної громадянської позиції. Зачаїлися...
Частина біженців з ДОнбасу... Це ті, які шпиняли за українське слово в Донецьку, яким наша країна не своя країна, а пусте місце...Я певен, що їм не чистили б пику у Львові за російську річ...То чому ж вони так?..
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Мирослав, жорстоко, але це крик душі, бо події жорстокі і читач має Вас зрозуміти. Ті, хто голосував за ДНР та ЛНР, насправді накликали біду. Звідти одні неприємності - то президент недолугий, а то й взагалі війна... Як тут не зірватись, може хоть такою ціною вони щось зрозуміють, що таке Батьківщина і співвітчизники. Тримаймося і молімось за Україну.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00