Война, камрад, война.
Открыт пандоры ящик.
И право, и вина-
Все в зареве горящем.
Сметенная стена
Легла судьбою рока.
Ни берега, ни дна
Кровавому потоку.
И огненный поток
Смывает все сомненья.
Посаженный росток
Взойдет травою мщенья.
Ни края, ни конца
Не будет полю боя.
Кровавая роса
Стечет рекою боли.
И мы судьбу несем
По огненному следу.
Горящий воздух пьем,
Ловя глоток победы.
Развеет сумрак тьмы
Взошедший свет надежды.
Тогда оденем мы
Победные одежды.
Дорогі наші чоловіки...
Якщо...
То ми будемо вас чекати
Ми будемо вас кохати
Ми будем за вас молитись
З надією в далеч дивитись
Думками ми будемо з вами
І сльози тектимуть ріками
Як зорі, вас будем вести
І тягар разом з вами нести
І часто глибокої ночі
Вам присняться коханої очі
Ви будете знати, що ви не одні
І швидше летітимуть дні...
Зігріє вас наша любов
І дасть Бог, ми обнімемось знов...
Але може ми колись згадаємо все це, як страшний сон... і не буде ніякої війни. Хотілося б вірити...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
наверное война как любовь
одни выдают за нее просто желание
другие встречают молча
и правда земли
скорее за вторыми
мир
придуман зеркально
и каждый получает то что ждет
а не то что видит...
а другим
в сад
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
