Коли їх убивали на Майдані,
Ніхто імен чи прізвищ не питав!
Чи є в них діти, матері, кохані
І на якій хто мові розмовляв.
Також національність не питали,
Та хто в якій молився із церков.
Життям своїм свободу відстояли,
За Україну проливали кров!
Ішли у бій з фанерними щитами,
На вірну смерть, під кулі снайперів!
Волосся дибки, що було би з нами?
А в Україні? То і поготів!
Вони вмирали зовсім не для того,
Щоб зараз знову купка холуїв
Орду московську звала на підмогу,
Щоб Кремль країну навпіл розкроїв!
Їх кров і смерть волає до відплати,
Здіймає хвилю всенародний гнів.
Встають у черги під воєнкомати
Уже мільйони наших земляків!
Ніхто про мову їх тут не питає,
Національність також ні до чого.
Усі хто Україну захищає –
Ми українці, рівні перед Богом!
17.03.2014 р.
Дякую. Дуже правильний вірш. Я російськомовна українка зі Сходу, але я готова перейти на українську, щоб Путін не йшов мене захищати.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що завітали в гості! А про те, що захист російськомовних буде підставою захоплення
принаймні частини України я писав ще в 2011 році http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350493
Та і не тільки про те...... Цим ми ллємо воду на чужий млин.
Дякую, що завітали в гості! А про те, що захист російськомовних буде підставою захоплення
Погоджусь! Але за це треба боротися! 
За єдність думок і спільність поглядів. 
