Поглянь, на долоні у мене танцюють два ангели.
Та безкрилий один: ними він затулив мою душу.
Напевно то мій?! Йому хочеться також розважитись...
Дуже важко без крил танцювати, вести вона мусить.
Якби тільки це лиш від мене одного залежало,
Вихідний повноцінний я б ангелу дав неодмінно.
Він крила б одів і, покинувши душу розхристану,
Ну хоча би на день відволік свою віддану пильність.
Ми схожі з ним дуже - у справах своїх поневолені.
Тільки зрідка витаємо в хмарах, розправивши крила,
Як небо стемніє (далеко за північ) над зорями.
Від своїх зобов"язань у снах тільки бачиться воля.
Цікаво. Пробуєш себе у чомусь новому - молодець! До поради Адель прислухайся, щоб надати цій фразі змістовного звучання. Мені подобається твій експеримент.
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю! Таки так - експеримент! Зауваження врахував і підправив!
Вірш сирий, Ромку. І що то є:"відволік свою впевненість пильну"? Це як? Якесь не коректне словосполучення... А загалом хороша ідея.
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лесю!) То - такий собі експеримент вільної поезії!)) Вільний вірш! Дещо не звичне нам римованим авторам)) А за підказку з приводу словосполучення - окреме ВЕЛИКЕ спасибі - зі сторони видніше. Підправив!
Бути ангелом не легко, щоденна рутинна робота із своїм підопічним, тут не до польотів… щоб відпочив один, від поневолення справами має звільнитися другий… цікаво вийшло!
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі! Спробував новий жанр!)) Експериментно...))
Пробуєш себе у чомусь новому - молодець! 
цікаво вийшло! 
