Попса заполонила наші голови,
Попсою пахне штучних сліз роса,
В довір'я втерлась хтивою і голою,
З оскалом скаженіючого пса,
Кричить із вуст школярки та політика,
У мрії до романтика вліза,
І навичок не треба аналітика
Для висновку: в життя прийшла попса.
Димить вона отруйною цигаркою,
В руці стискає міцно алкоголь,
Привітно облива брудною сваркою,
І жінці ставить в приклад власну роль,
Вночі гуляє клубними танцполами,
Пірна до плотських втіх у пінний вир,
В хустинці потім в храми йде, відмолює -
І знову у хмільний гайда трактир!
Попса ба навіть відає новинами,
Неспинно тараторить факти дня,
Плює скупою заздрістю за спинами,
В обличчя сміючись. Скажіть, брехня?
Попса сказала б: "Що за нісенітниця?
Я дівчинка пристойна, золота!"
Та ви - кому вона не співробітниця -
Стуліть попсі в житті своїм вуста!
Хай знає: вас торкатись ризиковано,
Фортецю не здолать з думок міцну,
Їй участь зла і пастка уготована, -
Попса, лягай, небіжчице, в труну!
Саша, ти чого, це ж справа смаку, головне щоб настрій підіймало, а сенс ми самі покажемо у своїх віршах
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
в даному вірші попса постає у набагато ширшому значенні, ніж просто стиль музики, для мене попса в житті - це влитися у сіру масу людей, втратити власну індивідуальність, стати біороботом, діючим неусвідомлено, за одне з натовпом
