Вони все чекають, що прийде їх час,
Все зирять – «таваріщ», чи «пан» ти.
Привиддями Берії бродять між нас
Затяті совки-окупанти.
Лютить їх і мова, і пісні могуть.
Їм в радість кремлівські куранти.
Мов діти нерідні на матір плюють,
Лобзаючи «старшого брата».
Історію нашу взяли в острогИ,
І спритно призначили ролі:
Хто за Україну – для них вороги,
Хто проти Вкраїни – герої.
За що ж так завзято Вітчизну клянуть
Ці люди, духовні мутанти,
Які народились і виросли тут,
А в суті своїй – окупанти.
О, земле, здвигнись, щоби дух клекотів
В байдужих, покірних, відсталих.
Ще вулиці звуть іменами катів.
Ще ідоли на п’єдесталах.
цей твір - старий за думками, образами і т.і. Зараз -нові метафори і молодь мислить і розшифровує іншу, їм зрозумілу , мову... а вулиці звуть...та їх завжди називали політично. І слід розуміти, що і герої наші - не зовсім то і про народ дбали...одне потопління чайок чого варте...і взагалі - ми героїв чтимо, а вони - за 1000 років нам незалежність не здобули...нас не навчтли будувати хати, як у Англії, не навчили бути єдиними...а ми - українські герої, українські герої... все - відносне, от я до чого...а критикувати своїх...от станьте на місце президента і дайте команду даїшникам не красти...тоді зрозуміється чого варте життя тих, кто критикує, воює і думає, що все легко...(написав для загальних дискусій, цікаво, що хто думає?)
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Євгене! Тепер я більше розумію вашу поезію. Нестандартність мислення - ваше кредо. Але мушу з вами не погодитись. Частину українців імперія зомбонула так, що Мазепа, Петлюра, Бандера - для них лайливі слова. Якби вони були їм рідні, то ми б давно жили ближче до Європи. Хоча ідеалізувати героїв, звісно, не берусь.