У буковинському селі на весіллях
танцюють чоловічі пари. Бо жінки-
на чужині, на заробітках.
(З газет)
Пробач, що осінь на душі,
І до весни ще так далеко,
А в закордонній пустоті
Живуть згорьовані лелеки.
Вони, такі ще молоді,
Журливо клином пролетіли.
Ми, одне одному тоді,
Заглянуть в очі не посміли...
Часи родинні - ой важкі!
За сотні миль - десь там далеко
У закордонній самоті
Любов оплакують лелеки!
НА чужині любові біль на жаль оплакують не тільки лелеки. А Велика проблема, що жінки і чоловіки відвикають від тієї любові, а таким чином розпадаються сильні сім"ї не кажучи вже про почуття хлопця чи дівчини. Кохання переростає в "немає зі мною" і підстроювання під ситуацію на даний час, руйнує багато щасливих житів!!!!
Олег Вістовський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, така правда життя! А ми ще й в один день зареєструвалися тут!
Гарний вірш і тема актуальна. Нам уже цинічно, брутально і відкрито розповідають, що до 2050 року нас залишиться 33 мільйони. Гарна перспектива. Понівечили країну, а самі з родинами живуть у кращих світах. Пора сказати ні! Та на жаль, немає лідера. Тому
Єднаймося браття, бо це наша доля,
Стояти за рідну країну і волю!