(один із основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів; професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні; живописець; у 2009 р. удостоєний звання Героя України)
Зійшов ясною зіркою й погас.
Лишив нетлінну в’язанку пісень –
Живуть вони, квітують поміж нас,
Хвилюють серце, мов святковий день.
Наблизився до Сонця… і упав,
На крилах, мов Ікар, злетівши ввись.
Гойдає плоть його коріння трав,
А дух навіки символом зробивсь.
Його «Червона рута», «Водограй!
І інші життєрадісні пісні
Живитимуть ще довго рідний край.
А смерть сіктиме, наче квітень сніг.
Він чистий був, мов ранішня роса,
Багатий, як на плід осінній сад,
Талантом – щирим, як тремка сльоза,
Сочистим, наче спілий виноград.
Ще факти поки що лежать на дні
Про те, хто його з світом розлучив.
Прожив всього лиш тридцять на землі,.
Але себе у пісні залишив!
Відредаговано 16.07.17
Дивлюсь на фото Володимира і наче живий посеред нас. Юний, усміхнений, повний емоцій і мрій. Людина, яка бажала світ відтворити з Любові. Та... "світ його з землею поєднав". Володимир Івасюк живе вічно в серцях його однодумців і також в кожної української душі... і не тільки
Дійсно, вічна пам'ять Генію, що за малий проміжок життя з 30 років зумів примножити як класичну, так і естрадну культуру українського мистецтва. На жаль,мені більш знаний як композитор. Дуже гарна, всеохоплююча, щира присвята...Одне викликає супротив - не впав, чорні круки вбили...Це було вбивство!І про це потрібно говорити...
А ми у вересні минулого року проводили виїзне засідання своєї літературної вітальні "Передзвони" саме в музеї Володимира Івасюка, де зустрічалися з поетами Львісько-Галицького регіону. Незабутні враження!http://youtu.be/xU28AOqUcnQ Подивіться